Галерея "На Уютной" Одеса, Украіна 1991-2000

Арт у житті Одеси в одеських медіа, 1996 Декілька слів про культурно-мистецькі події в місті в 1996 році, що залишилися в історії завдяки журналу «Одеса» №3, №6: «Тірс»: друге народження. У нашому місті довгий час існував єдиний музей сучасного мистецтва в Україні. Саме так: музей був приватним, куплені всі твори були фірмою «Тірс», але відкритий музей був для міста, оскільки містився у колишньому шахському палаці (на Гоголя,2) і став центром тяжіння, спілкування у своїх стінах молодих художників, музикантів, архітекторів. Що приваблювало цей музей, Насамперед – колекція. Керівники «Тірса», у минулому архітектори Г.Котов і С Каліка, збирачі колекції Ф.Кохріхт і куратор Маргарита Жаркова доклали чимало зусиль, щоб їхній музей відображав складний період нашого мистецтва – появу опору, інакодумства серед художників у шістдесяті – сімдесяті. Але не обмежувалися цим, влаштовуючи виставки авангардистів 80-90-х років, які продовжили своїми виразними засобами справу, розпочату в шістдесятих А....

Журнал Одеса, шахи Івченка та початок переговорів про замовлення у Брюгге. http://binovskaya.com/medieval-dinner-and-my-paintings-dedicated-to-bruges/ Саме цього 1996 року у нас зав'язуються гарні та тісні стосунки з редакцією журналу Одеса. Всю рекламну продукцію для наших галерей, крім каталогу, не зовсім, на мою думку, вдалу роблять для них. Рекламою в журналі на той час займався Андрій Лавренюк. Пам'ятаю, під час найімовірніше святкування річниці журналу нас запросили взяти участь у святі влаштованому прямо на Дерибасівській. Ми вивезли туди шаховий набір Ігоря Івченка, і стояли, спілкуючись із одеситами та гостями нашого міста. Повз проходив Коля Туманов, який працював на той час у відділі зовнішніх зв'язків пароплавства. Після цієї зустрічі на Дерибасівській розпочалася наша історія з Брюгге. http://binovskaya.com/odessa-magazine/ Туманові, Сідікі та Брюгге. З Миколою та його дружиною Оленою ми вже були знайомі. Вони співпрацювали з панами Сідікі, яким крім основного ...

Дякую величезно Володимиру Віленському за теплі слова про нашу родину. Справді сім'я у нас чудова.  Я вдячна Господу Богу за те, що він подарував мені зустріч із Радою. Він справді дивовижний чоловік, відданий сім'ї та спільному справа.  Так склалася наша доля, ми стали служителями мистецтва. Хоча спочатку, ми всі замислювали і коштували саме для того, щоб дозволити нашим дітям здобути нормальну освіту та опанувати таку професію, яка допоможе бути ним незалежними. Діти – це двигун прогресу, у прямому значенні цього слова. Я можу сказати абсолютно щиро про те, що саме Раді та Сільвії мають бути вдячні всі шанувальники обох галерей, саме завдяки їх появі на світ і все сталося.  Ми з Раду тільки працювали, та й зараз продовжуємо, для того, щоб проекти жили й надалі. Нині стало набагато легше. Дівчатка виросли і стали тепер підтримкою для нас та нашої роботи. Без них нам було б набагато складніше.  Існування та роботу сайту Морської галереї, друкованої продукції - катало...

Нашій галереї "На Уютной" виповнюється 5 років! Ми вижили! http://binovskaya.com/5-years-gallery-na-uytnoy-1996/ П'ята річниця – листопад, скрізь холодно, а в нас тепло та душевно. За традицією, що склалася - в галереї проходить моя персональна виставка, і ось, що з цього приводу пише Володимир Віленський в «Одеських известиях»: «П'ять років дитячий вік, але якщо ці роки вписані в наш час, тоді один рік вважається за два і три… Але не займатимемося арифметикою. Адже життя, справжнє життя, вимірюється не прожитими роками, а досконалими справами. І за цими мірками галерея На Затишній – дуже зріла, респектабельна, інтелігентна установа. Адже це час стрімкого становлення, величезної роботи, яка принесла студії вдячність землякам та міжнародний авторитет. Як мати пташенят, студія випускала у великий світ багатьох художників. Сюди приходять, як у музей сучасного мистецтва. Питання-що нового на Затишній? - Стало природним для величезної кількості любителів. А Морська галерея...