Журнал Одеса, шахи Івченка та початок переговорів про замовлення у Брюгге. 1996

Журнал Одеса, шахи Івченка та початок переговорів про замовлення у Брюгге.

http://binovskaya.com/medieval-dinner-and-my-paintings-dedicated-to-bruges/

Саме цього 1996 року у нас зав'язуються гарні та тісні стосунки з редакцією журналу Одеса. Всю рекламну продукцію для наших галерей, крім каталогу, не зовсім, на мою думку, вдалу роблять для них.

Рекламою в журналі на той час займався Андрій Лавренюк. Пам'ятаю, під час найімовірніше святкування річниці журналу нас запросили взяти участь у святі влаштованому прямо на Дерибасівській. Ми вивезли туди шаховий набір Ігоря Івченка, і стояли, спілкуючись із одеситами та гостями нашого міста. Повз проходив Коля Туманов, який працював на той час у відділі зовнішніх зв'язків пароплавства. Після цієї зустрічі на Дерибасівській розпочалася наша історія з Брюгге.

http://binovskaya.com/odessa-magazine/

Туманові, Сідікі та Брюгге.

З Миколою та його дружиною Оленою ми вже були знайомі. Вони співпрацювали з панами Сідікі, яким крім основного їхнього бізнесу, належав готель Де Медічі у Брюгге.

Микола та Олена надихнулися нашою галерейною діяльністю та моєю творчістю та розпочали переговори з приводу нашої роботи в Бельгії. Мені було запропоновано виконати розпис у готелі Де Медічі у Брюгге.

Власники готелю відвідували Одесу, мали спільний бізнес з пароплавством. Олена Туманова допомагала їм. Під час одного з відвідувань Коля та Олена представили нас, зустріч відбулася у галереї На Затишній. Після цього переговори щодо створення розпису в Брюгзі вийшли на новий рівень.

Буквально за кілька місяців до цього я написала картину. Мені хотілося, зробивши рімейк зі старих майстрів, так часто роблять художники, заразом долучитися до живопису і шляхом копіювання деяких сюжетів різних творів, можна сказати, потренуватися в живописі. Я зробила композицію, традиційно прив'язану до фламандської школи, на той момент не підозрюючи, куди вона мене приведе. Тепер я впевнена в тому, що написані роботи впливають на долю.

Мої роботи стали пророкуваннями. Пізніше зробивши серію «Спека», я пророкувала моїй дочці життя в ПАР, зараз Радочка живе там, і у нас є онук Бенжамін, я називаю його «маленький африканський сонячний зайчик»

А тоді зроблена мною робота привела нас до найприголомшливішого міста Європи, в Брюгге.

Місто в якому народився і помер Ван Ейк-творець олійного живопису. Саме там тепер стоять три стіни виконані нами - мною і сприянням Раду, і я впевнена в тому, що будуть стояти там і після нашого відходу. Докладніше про нашу подорож я розповім пізніше. Залишається додати ще розповідь про шахи. Микола Туманов побачивши шахи, вирішив обов'язково показати їх панам Сидики.

Тож наша виставка на Дерибасівській призвела до того, що шахи поїхали до Голландії та зайняли почесне місце в будинку у пана та пані Сидіки.

In 1996, our gallery developed a close relationship with the editorial staff of Odessa magazine. We produced all our advertising materials, except for the catalog, by the magazine, although, in retrospect, some of them could have been better. Andrey Lavrenyuk was handling advertising for the magazine at the time. I recall the magazine's anniversary celebration, which took place on Deribasovskaya Street. We brought Igor Ivchenko's stunning chess set to the event and spent the evening chatting with locals and visitors. It was there that we met Kolya Tumanov, who worked in the Black shipping company's external relations department. Little did we know that this chance encounter would mark the beginning of our journey to Bruges. The Tumanovs, the Sidikis, and Bruges - it's a fascinating story.

Nikolai and his wife, Elena, were already acquaintances, having collaborated with the Sidiki family, who owned the Hotel De Medici in Bruges. They were impressed by our gallery work and my art, and soon discussions began about potential projects in Belgium. I was commissioned to create a mural for the Hotel De Medici, and the negotiations progressed rapidly. During one of the hotel owners' visits to Odessa, we met at the Na Uyutnoy Gallery, and the project took shape. Coincidentally, I had recently created a piece in the style of the Flemish school, unaware that it would become the catalyst for our Bruges adventure. It's remarkable how our creations can shape our destiny. With the "Heat" series, I predicted my daughter's life in South Africa, where she now lives with her family. Similarly, this Flemish-inspired work led us to Bruges, the city of Van Eyck, where three small walls stand as a testament to our journey. The chess set also had an interesting fate. Nikolai Tumanov was so taken by it that he showed it to the Sidiki family, and it eventually found its way to their home in Holland, where it remains a treasured piece. I'll share more about our time in Bruges later, but for now, I'm reminded that our creations can have a life of their own, leading us to unexpected places and experiences.

s