Odesa. Children's Art studio on Uyutnaya. 1995
The "Lady" club of business women was open, and exhibitions were held, but this did not make things any easier for the gallery. New forms had to be found in order to be able to pay the rent. One of the forms was opening a summer studio of children's drawing, right in the courtyard of Uyutnaya. The courtyard there is charming, we often brought out chairs, and then tables, drank tea and coffee...
The first lesson with children was very exciting for me, because, despite the fact that I graduated from the department of teachers of drawing and painting at the art school, I had no practice or teaching methods at all. There were many children who wanted to learn to draw, because you can't hang around the street all day, and here was something new!
Thanks to Valery Filippovich Tokarev, who gave me about 10 old easels!
And so, everyone works, and I run and catch drops from one easel to another. And the methodology came by itself, everything came together, and now many of my students have joined creative professions. Teaching turned out to be a very interesting activity. At first, we learned to make stretch marks with watercolors, then with their help we began to draw butterflies, fish, foliage, etc. Then portraits, even sketches were made from each other. And the theme that I came up with with poddalisms!? All the children knew who Salvador Dali was, and I explained to them that you can draw real objects, and you can make them unreal. I got so carried away that I did not warn them initially that we would not draw nasty things and passions. And so imagine my surprise when one of the girls shows me a finished work, and everything is covered in blood - a bloody sun, bloody trees, and just horrors in general... I had to talk to the girl's mother; the parents needed to pay attention to this.
And the competitions? How interesting it was. After a month of classes, we made a round, like in a school. We hung the works on the wallpaper, invited the parents, and even organized a competition. It is not enough for children to just draw; they are interested in the events around it. How exciting it was to cut out letters and flowers from already used sheets with educational banners in order to sign and decorate the tapestry.
A month later, we organized a huge celebration. I suggested that the parents buy gifts for the children, so that no one would be offended. I invited a professional jury and television. The main prize from the gallery - a real sketchbook was received by Roma Akhmechet. It is a pity that he will hardly be able to read about himself, since he now lives in America. I remember one of the reports criticizing me for the cost of tuition, but how could I admit that it was this money that kept the gallery afloat? Later, I also had students, now they are all adults, but for me, they are like my own children. It is a pity that my busy schedule does not allow us to meet often.
I hope that after finishing this book and publishing it, I will arrange a huge presentation and invite everyone I mention here to it, which will be great!!!
Remembering Uyutnaya of that time, it is pleasant to recall the texture of the poplar bark, under which I spent a lot of time... We took the table and chairs out into the yard, drank tea and coffee, and simply read and listened to the sounds of the street...
Одеса. Дитяча студія на Уютной. 1995
Працював клуб ділових жінок "Леді", проходили виставки, але галереї від цього не легшало. Доводилося шукати нові форми для того, щоб мати можливість сплачувати орендну плату. Однією з форм, стало відкриття літньої студії дитячого малюнка, прямо у дворі Уютной. Дворик там чарівний, ми часто виносили крісла, а потім і столи, пили чаю та каву.
Перше заняття з дітлахами було для мене дуже хвилюючим, адже, незважаючи на те, що я закінчила відділення викладачів креслення та малювання в художньому училищі, практики та методики викладання не мала взагалі. Дітей, які бажають вчитися малювати набралося багато, адже не можна цілими днями тинятися вулицею, а тут щось новеньке!
Дякую Валерію Пилиповичу Токарєву, який подарував мені близько 10 старих мольбертів!
І ось всі працюють, а я бігаю і ловлю краплі від одного мольберта до іншого. А методика прийшла сама по собі, все склалося, і тепер багато хто з моїх учнів долучився до творчих професій. Викладання виявилося дуже цікавим заняттям. Ми спочатку вчилися робити розтяжки акварельними фарбами, потім з їх допомогою вже почали малювати метеликів, рибок, листя тощо. Потім і портрети, навіть ескізи робили один з одного. А тему, яку я вигадала з піддалізмами!? Всі діти знали хто такий Сальвадор Далі, і я їм пояснювала те, що можна малювати реальні предмети, а можна їх робити ірреальними, так захопилася, що не попередила спочатку, що гидоти і пристрасті ми малювати не будемо. І ось уявіть моє здивування, коли одна з дівчаток показує мені закінчену роботу, а там все в крові - криваве сонце, криваві дерева і взагалі одні суцільні жахи... Довелося говорити з мамою дівчинки, було необхідно, щоб на це звернули увагу батьки.
А конкурси? Як це було цікаво. Після місяця занять ми зробили обхід, як у училищі. На шпалерах розвісили роботи, запросили батьків та навіть організували конкурс. Адже дітям мало просто малювати, їм цікаві події навколо цього. Наскільки захоплююче було вирізати з вже відпрацьованих аркушів з навчальними розтяжками літери та квіти, для того, щоб підписати і прикрасити шпалери.
Ще через місяць ми влаштували величезне свято, я запропонувала батькам купити подарунки дітям, для того, щоб скривджених не було, запросила професійне журі та телебачення. Головний приз від галереї – справжній етюдник отримав Рома Ахмечет, шкода, що він навряд чи зможе почитати про себе, оскільки зараз мешкає в Америці. Пам'ятаю, в одному з репортажів прозвучала критика на мою адресу з приводу вартості навчання, але хіба можна було зізнатися, що ці гроші дозволили підтримати галерею на плаву. Пізніше в мене теж були учениці, зараз усі дорослими стали, але для мене вони, як рідні діти, шкода, що зайнятість не дозволяє нам часто зустрічатися.
Я сподіваюся, що дописавши цю книгу і опублікувавши її, я влаштую величезну презентацію і запрошу на неї всі кого тут згадую, ось буде здорово!!!
Згадуючи Уютную на той час, приємно відтворити в пам'яті фактуру кори тополя, під якою я проводила чимало часу… Ми виносили у двір стіл та крісла, пили чай та каву і просто читали та слухали звуки вулиці…
Comments
Post a Comment