Галерея на Уютной. Конкурси дитячого малюнку. Літо 1995. Одеса.

Галерея на Уютной. Конкурси дитячого малюнку.  Літо 1995. Одеса.

А конкурси? Як це було цікаво. Після місяця занять у студіі дітячого малюнка ми зробили обхід, як у училищі. На шпалерах розвісили роботи, запросили батьків та навіть організували конкурс. Адже дітям мало просто малювати, їм цікаві події навколо цього. Наскільки захоплююче було вирізати з вже відпрацьованих аркушів з навчальними розтяжками літери та квіти, для того, щоб підписати і прикрасити шпалери.

Ще через місяць ми влаштували величезне свято, я запропонувала батькам купити подарунки дітям, для того, щоб скривджених не було, запросила професійне журі та телебачення.

 Головний приз від галереї – справжній етюдник отримав Рома Ахмечет, шкода, що він навряд чи зможе почитати про себе, оскільки зараз мешкає в Америці. Пам'ятаю, в одному з репортажів прозвучала критика на мою адресу з приводу вартості навчання, але хіба можна було зізнатися, що ці гроші дозволили підтримати галерею на плаву. Пізніше в мене теж були учениці, зараз усі дорослими стали, але для мене вони, як рідні діти, шкода, що зайнятість не дозволяє нам часто зустрічатися.

Я сподіваюся, що дописавши цю книгу і опублікувавши її, я влаштую величезну презентацію і запрошу на неї всі кого тут згадую, ось буде здорово!!! 

Згадуючи Уютную на той час, приємно відтворити в пам'яті фактуру кори тополі, під якою я проводила чимало часу… Ми виносили у двір стіл та крісла, пили чай та каву і просто читали та слухали звуки вулиці…

Gallery on Uyutnaya. Children's drawing competitions. Summer 1995. Odessa.

And the competitions? How interesting it was. After a month of classes, we made a round, like in a school. We hung the works on the wallpaper, invited the parents, and even organized a competition. It is not enough for children to just draw; they are interested in the events around it. How exciting it was to cut out letters and flowers from already used sheets with educational banners in order to sign and decorate the wallpaper.

A month later, we organized a huge celebration. I suggested that the parents buy gifts for the children, so that no one would be offended. I invited a professional jury and television. The main prize from the gallery - a real sketchbook was received by Roma Akhmechet. It is a pity that he will hardly be able to read about himself, since he now lives in America. I remember one of the reports criticizing me for the cost of tuition, but how could I admit that it was this money that kept the gallery afloat? Later, I also had students, now they are all adults, but for me they are like my own children, it is a pity that my busy schedule does not allow us to meet often.

I hope that after finishing this book and publishing it, I will arrange a huge presentation and invite everyone I mention here to it, which will be great!!!

Remembering Uyutnaya of that time, it is pleasant to recall the texture of the poplar bark, under which I spent a lot of time... We took the table and chairs out into the yard, drank tea and coffee, and simply read and listened to the sounds of the street...