Галерея "На Уютной" Студія дитячого малюнку. 1994

Галерея "На Затишній" Студія дитячого малюнку.

У галереї працював клуб ділових жінок "Леді", проходили виставки, але матеріальне становище галереї не ставало кращим. Доводилося шукати нові форми для того, щоб мати можливість платити орендну плату та зарплати працівникам. Однією з форм, стало відкриття літньої студії дитячого малюнка, прямо у дворі Затишної. Я прийшла до цього, коли побачила велику кількість дітлахів, що так гуляли на вулиці. Двір у галереї був чарівним, ми часто виносили крісла, а потім і столи, пили чаї та каву.

Перше заняття з дітлахами для мене було дуже страшним і напруженим. Адже, незважаючи на те, що я закінчила відділення училища за спеціальністю викладача креслення та малювання, особливої ​​практики та методики викладання я не мала взагалі.

 Дітей набралося багато, адже не можна цілими днями тинятися вулицею, а тут щось новеньке! Дякую Валерію Пилиповичу Токарєву, який подарував мені близько 10 старих мольбертів!

І ось всі працюють, а я бігаю і ловлю краплі від одного мольберта до іншого. А методика прийшла сама по собі, все склалося, і після, пройшовши моє навчання, багато хто з моїх учнів долучився до творчих професій. Викладання виявилося дуже цікавим заняттям. Ми спочатку вчилися робити розтяжки акварельними фарбами, потім з їх допомогою вже почали малювати метеликів, рибок, листя тощо. Потім і портрети, навіть ескізи робили один з одного. А тему, яку я вигадала з піддалізмами!?

Всі діти знали хто такий Сальвадор Далі, і я їм пояснювала те, що можна малювати реальні предмети, а можна їх робити ірреальними, так захопилася, що не попередила спочатку, що гидоти і пристрасті ми малювати не будемо. І ось уявіть моє здивування, коли одна з дівчаток показує мені закінчену роботу, а там все в крові - криваве сонце, криваві дерева і взагалі одні суцільні жахи... Довелося говорити з мамою дівчинки, було необхідно, щоб на це звернули увагу батьки.

А конкурси? Як це було цікаво. Після місяця занять ми зробили обхід, як у училищі. На шпалерах розвісили роботи, запросили батьків та навіть організували конкурс. Адже дітям мало просто малювати, їм цікаві події навколо цього. Наскільки цікаво було вирізати з вже відпрацьованих аркушів з навчальними розтяжками літери та квіти, щоб підписати і прикрасити шпалери на яких ми для виставки розміщували малюнки.

Ще через місяць ми влаштували величезне свято – виставку конкурсу. Я запропонувала батькам таємно купити подарунки дітям, для того, щоб ображених не було, запросила професійне журі та телебачення. Головний приз від галереї – справжній етюдник, одержав Рома Ахмечет, шкода, що він навряд чи зможе почитати про себе, бо вже давно живе в Америці. Пам'ятаю, в одному з репортажів прозвучала критика на мою адресу з приводу вартості навчання, але хіба можна було зізнатися, що ці гроші дозволили підтримати галерею на плаву. Досі я не розумію, чому праця художника, викладання, має бути безплатною?

 Пізніше в мене теж були учениці, зараз усі дорослими стали, але для мене вони, як рідні діти, шкода, що зайнятість не дозволяє нам часто зустрічатися. Багато хто вже став мамами і говорив мені про те, що із задоволенням приводив би до мене своїх дітей на заняття.

Я сподіваюся, що дописавши цю книгу і опублікувавши її, я влаштую величезну презентацію і запрошу на неї всі кого тут згадую, ось буде здорово!!! (Коли я писала ці історії я вірила в те, що колись я їх опублікую.

 Згадуючи Затишну на той час, приємно відтворити в пам'яті фактуру кори тополі, під якою я проводила чимало часу… Ми виносили у двір стіл та крісла, пили чай та каву і просто читали та слухали звуки вулиці…

Gallery "Na Uyutnoy" Children's drawing studio.

The gallery had a club of business women "Lady", exhibitions were held, but the gallery's financial situation did not improve. We had to look for new forms in order to be able to pay rent and salaries to employees. One of the forms was the opening of a summer children's drawing studio, right in the courtyard of Uyutnoy. I came to this when I saw a large number of children idly walking on the street. The courtyard near the gallery was charming, we often took out chairs, and then tables, drank tea and coffee ...

The first lesson with children was very scary and tense for me. After all, despite the fact that I graduated from the college department with a degree in drawing and painting, I did not have any special practice and teaching methods at all.

There were a lot of children, after all, you can't hang around the street all day, and here is something new! Thanks to Valery Filippovich Tokarev, who gave me about 10 old easels!

And so, everyone works, and I run and catch drops from one easel to another. And the technique came by itself, everything came together, and after, having completed my training, many of my students joined the creative professions. Teaching turned out to be a very interesting activity. At first, we learned to make stretch marks with watercolor paints, then with their help we began to draw butterflies, fish, foliage, etc. Then portraits, even sketches were made from each other. And the theme that I came up with with poddalisms!?

All the children knew who Salvador Dali was, and I explained to them that you can draw real objects, and you can make them unreal, I got so carried away that I did not warn them initially that we would not draw nasty things and passions. And so imagine my surprise when one of the girls shows me her finished work, and it's all bloody - a bloody sun, bloody trees and just horrors in general... I had to talk to the girl's mother, it was necessary for the parents to pay attention to this.

And the competitions? How interesting it was. After a month of classes, we made a round, like in a school. We hung the works on the wallpaper, invited the parents and even organized a competition. It's not enough for children to just draw, they are interested in the events around it. How exciting it was to cut out letters and flowers from the already used sheets with educational banners in order to sign and decorate the tapestry on which we placed the drawings for the exhibition.

A month later, we organized a huge celebration - an exhibition and competition. I suggested that the parents secretly buy gifts for the children, so that no one would be offended, I invited a professional jury and television. The main prize from the gallery - a real sketchbook - was received by Roma Akhmechet, it is a pity that he will hardly be able to read about himself, since he has been living in America for a very long time. I remember that in one of the reports there was criticism of me regarding the cost of tuition, but how could I admit that it was this money that allowed me to keep the gallery afloat. I still do not understand why the artist's work, teaching, should be free?

Later I also had students, now they have all grown up, but for me they are like my own children, it is a pity that my busy schedule does not allow us to meet often. Many have already become mothers and told me that they would be happy to bring their children to my classes.

I hope that after finishing this book and publishing it, I will arrange a huge presentation and invite everyone I mention here, that will be great!!! (When I wrote these stories, I believed that I would publish them someday. Remembering Uyutnaya of that time, it is pleasant to recall the texture of the poplar bark, under which I spent a lot of time... We would take the table and chairs out into the yard, drink tea and coffee, and simply read and listen to the sounds of the street...