Галерея "На Уютной" Студія дитячого малюнку. Одеса, 1993 рік.

My students in the Maritime Art Gallery. Seamen"s Palace, Primorsky Blvd, Odesa, 1998 

             Gallery "Na Uyutnoy" Children's drawing studio. 1993.

I was looking for new opportunities to support the gallery, including the creation of a women's club, in the hope that women would buy the artists' works, but the situation did not get any easier.

I had to look for new forms to be able to pay rent and salaries to employees.

One of the forms was the opening of a summer children's drawing studio, right in the courtyard of Uyutnoy. The courtyard there is charming, we often brought out chairs and then drank tea and coffee ...

I noticed that in the summer there are a lot of children running along our street who have nothing to do and decided to try myself as a teacher.

The first lesson with children was very exciting for me. After all, despite the fact that I graduated from the Department of Teachers of Drawing and Painting at an art school, I had no practice and teaching methods at all. And there were a lot of children, because you can't hang around the street all day, and here's something new! I am sincerely grateful to the director of the Kostandi Children's Art School, Valery Filippovich Tokarev, who gave me about 10 old easels!

And so, everyone works, and I run and catch drops from one easel to another. And the methodology of the lessons came to me by itself, everything came together, and now many of my students have joined the creative professions.

Teaching turned out to be a very interesting activity. At first, we learned to make stretch marks with watercolors, then with their help we began to draw butterflies, fish, foliage, etc. Then portraits, even sketches were made from each other.

What is the theme that I came up with "poddalisms" worth!? All the children knew who Salvador Dali was, and I explained to them that you can draw real objects, and you can make them unreal, I got so carried away that I didn’t warn them initially that we wouldn’t draw nasty things and passions. And imagine my surprise when one of the girls showed me her finished work, and everything was covered in blood - a bloody sun, bloody trees, and, in general, one continuous horror... I had to talk to the girl’s mother, it was necessary for the parents to pay attention to this.

We also had competitions. How interesting it was.

After a month of classes, we did a tour (exhibition), like in a school. We hung the works on the wallpaper, invited the parents, and even organized a competition. It’s not enough for children to just draw, they are interested in the events surrounding it. How exciting it was to cut out letters and flowers from already used sheets with educational banners in order to sign and decorate the wallpaper. A month later we had a huge celebration, I suggested that parents buy gifts for the children, so that no one would be offended, I invited a professional jury and television.

The main prize from the gallery - a real sketchbook - was received by Roma Akhmechet, it's a pity that he will hardly be able to read about himself since he now lives in America. I remember one of the reports criticizing me about the cost of tuition, but how could I admit that it was this money that allowed me to keep the gallery afloat. Later I also had students, now they have all grown up, but for me, they are like my own children, it's a pity that my busy schedule does not allow us to meet often.

I hope that after finishing this book and publishing it, I will arrange a huge presentation and invite everyone I mention here to it, that will be great!!!

Галерея "На Затишній" Студія дитячого малюнку 1993 рік.

Я шукала нові можливості для підтримки галереї, у тому числі й створення жіночого клубу, сподіваючись, що жінки купуватимуть роботи художників, про становище від цього не ставало легшим.

Доводилося шукати нові форми для того, щоб мати можливість платити орендну плату і зарплату співробітникам.

Однією з форм, стало відкриття літньої студії дитячого малюнка, просто у дворі Затишної.

А я помітила, що влітку нашою вулицею бігає дуже багато діточок, яким не було чим зайнятися і зважилася спробувати себе в ролі викладача.

Перше заняття з дітлахами було для мене дуже хвилюючим. Не дивлячись на те, що я закінчила відділення викладачів креслення та малювання в художньому училищі, практики та методики викладання не мала взагалі, адже не можна цілими днями тинятися вулицею. а тут щось новеньке! Я щиро вдячна директору Дитячої Художньої школи імені Костанді, Валерію Пилиповичу Токарєву, який подарував мені близько 10 старих мольбертів!

І ось, всі працюють, а я бігаю і ловлю краплі від одного мольберта до іншого. А методика уроків прийшла до мене сама по собі, все склалося, і тепер багато моїх учнів долучилися до творчих професій.

Ми спочатку вчилися робити розтяжки акварельними фарбами, потім з їх допомогою вже почали малювати метеликів, рибок, листя і т.д.

Що коштує лише тема, яку я вигадала з піддалізмами!?

Всі діти знали хто такий Сальвадор Далі, і я їм пояснювала те, що можна малювати реальні предмети, а можна їх робити ірреальними, так захопилася, що не попередила спочатку, що гидоти і пристрасті ми малювати не будемо. одна з дівчаток, показує мені закінчену роботу, а там все в крові - криваве сонце, криваві дерева і взагалі одні суцільні жахи... Довелося говорити з мамою дівчинки, потрібно було, щоб на це звернули увагу батьки.

У нас були й конкурси. Як же це було цікаво.

Після місяця занять ми зробили обхід (виставку), як в училищі розвісили роботи, запросили батьків і навіть організували конкурс Мало просто малювати, їм цікаві події навколо цього. і квіти, для того, щоб підписати і прикрасити шпалери.

Ще через місяць ми влаштували величезне свято, я запропонувала батькам купити подарунки дітям, для того, щоб скривджених не було, запросила професійне журі та телебачення.

Головний приз від галереї – справжній етюдник отримав Рома Ахмечет, шкода, що він навряд чи зможе почитати про себе, оскільки зараз мешкає в Америці. , Що саме ці гроші дозволили підтримати галерею на плаву. але для мене вони як рідні діти, шкода, що зайнятість не дозволяє часто зустрічатися.

Я сподіваюся, що дописавши цю книгу і опублікувавши її, я влаштую величезну презентацію і запрошу на неї всі кого тут згадую, ось буде здорово!!!