Odessa, 1992. My personal exhibition in the Odessa branch of the Union of Artists
In October, my first personal exhibition took place in the Union of Artists. My relationship with the Union developed in a very peculiar way, and it is probably worth telling about it.
After graduating from college, I wanted to join the artistic life of the city, but it was difficult. The Union was a clan-like, closed organization, and it was almost impossible to get to an exhibition or exhibit my paintings in the salon of the Union of Artists. I remember during my pregnancy (I was carrying Rada), Elena Mikhailovna Filatova (the wife of my teacher K.V. Filatov) helped me to place several small works in the salon, and having sold them and received, as I remember now 40 rubles, I was happy, this amount was a significant help in the family budget.
The first exhibition that took my work was an exhibition of women artists, I painted my favorite Karolino-Bugaz thorns on it against the background of a huge full moon. The work was done in cold dark blue tones, and only here and there did small gleams of immortelle shine. Why am I describing it, because I decided to paint the frame in a soft purple color - the color of immortelle! The work was accepted on the condition that I would repaint the frame...
Later, I applied to join the union twice, and I was rejected twice. The first time I really wanted to become a member, the second time it seemed to me that I could be useful to this strange organization. But nothing happened, and today, I am very glad that I did not become a member of the Union of artists.
And here is my debut! The personal exhibition hall of the union, this became possible only because at that time the chairman of the union was Nikolai Mitrofanovich Vylkoun, a wonderful theater artist. The premises of the hall were already shameful at that time, so we had to do some light cosmetic repairs so that it would not be embarrassing to make an exposition. We bought fresh flowers and invited children from School No. 119, who sang and danced.
Одеса, 1992. Моя Персональна виставка в Одеському відділенні Спілки Художників
У жовтні відбулася моя перша персональна виставка у спілкі художників. Мої стосунки з союзом склалися дуже своєрідним чином, і, напевно, варто про них розповісти.
Після закінчення училища, я прагнула включитися до мистецького життя міста, але це було складно. Союз, являв собою кланову закриту, організацію та потрапити на виставку або виставити свої картини в салоні спілки художників, було практично неможливо. Пам'ятаю під час своєї вагітності (носила Раду), мені допомогла влаштувати кілька маленьких робіт у салон Олена Михайлівна Філатова (дружина мого викладача К.В.Філатова), і продавши їх і отримавши, як зараз пам'ятаю 40 рублів, я була щаслива, ця сума була суттєвою допомогою у сімейному бюджеті.
Першою виставкою. на яку взяли мою роботу, була виставка жінок художників, я написала на ній улюблені Кароліно-Бугазські колючки на тлі величезного повного місяця. Роботу було виконано в холодно-темно-синіх тонах, і лише де-не-де світилися маленькі відблиски безсмертників. Чому я описую її, тому що раму я вирішила пофарбувати в ніжно ліловий колір-колір безсмертників! Роботу взяли за умови, що раму я перефарбую.
Пізніше я двічі подавала документи для вступу до спілки, і мене двічі завалювали. Вперше я саме хотіла стати членом, вдруге мені здавалося, що я можу принести користь цій дивній організації. Але нічого не трапилося, і сьогодні я дуже рада, що не стала членом спілки художників.
І ось мій дебют! Персоналка у виставковому залі спілки, це стало можливим лише тому, що на той час головою спілки був Микола Митрофанович Вилкун, чудовий театральний художник. Приміщення залу вже й на той час було ганебним, нам довелося зробити легкий косметичний ремонт, щоб не соромно було зробити експозицію. Купили свіжі квіти, запросили дітей зі 119 школи, які співали та танцювали.
Comments
Post a Comment