Gallery "Na Uyutnoy" Kai and October 19, 1992.

On October 19, an unprecedented sale took place.

October 19 is Sylvia's birthday and this day proved to us that Sylvia's life would be successful. On this day, Kai appeared in the gallery - a huge German in a luxurious beige floor-length coat (with a pistol on his belt). It turned out that he had somehow earned money in Ukraine and did not know what to invest it in. And the money at that time was the newly introduced coupons, paper coupons that were introduced for us instead of rubles. The country became independent from Soviet money and it was a time of transition.

At the same time, I encountered legendary German punctuality for the first time in my life.

Our work began at 10 o'clock in the morning, he came ten minutes earlier, but even though the gallery doors were open, he waited until 10 o'clock!

Kai decided himself, or maybe someone advised him, to put meaningless pieces of paper into art. And he began to buy! First of all, he bought almost all the paintings from the gallery "On Uyutnoy", then I took him to the salon of the Union of Artists, where at that time my personal exhibition was taking place. How he bought several more paintings in the salon, including mine (and this can be told a separate story, because the work, you could say, was sold twice.) What can I tell you? I can add one more small, but very pleasant detail. Our dear artists stood in line for a whole week to receive money on Uyutnoy.

Галерея «На Затишній» Кай та 19 жовтня 1992 року.

19 жовтня відбувся безпрецедентний за масштабами продаж.

19 жовтня – день народження нашої Сільвії і цей день довів нам, що життя Сільвії буде наповнене успіхами. 

Саме в цей день у галереї з'явився Кай – величезний німець у розкішному бежевому довжиною до підлоги пальто (з пістолетом на поясі). 

Виявилося, що він якимось чином заробив гроші в Україні і не знав, у що їх вкласти. А грошима були в той час купони, що тільки-но з'явилися, паперові купони, які ввели для нас замість рублів. Країна стала незалежною від радянських грошей, і це був час переходу.

При цьому я вперше зіткнулася в житті з німецькою пунктуальністю, про яку ходили легенди.

Наша робота починалася о 10 годині ранку, він прийшов, на десять хвилин раніше, але незважаючи на те, що двері галереї були відчинені, він дочекався, коли настане 10 годин!

Кай вирішив сам, а може хтось йому порадив, вкласти безглузді папірці у витвори мистецтва. І він почав купувати! Насамперед він придбав практично всі картини з галереї «На Уютной», після чого я повезла його до салону Союзу Художників, де саме в цей час проходила моя персональна виставка.

Кай купив ще кілька картин у салоні, в тому числі й мою (і про це можна розповісти окрему історію, бо ця робота, можна сказати, була продана двічі.)

 Що вам сказати? Можу додати ще одну невелику, але дуже приємну деталь. 

Наші дорогі художники цілий тиждень стояли в черзі для отримання грошей на Уютной.