Gallery "On Uytnoy" Events and facts, 1992. Odesa, Ukraine

The events of this year were very diverse. Many interesting people visited the gallery. Sometimes several huge tourist buses at once brought foreign tourists to our narrow street..

I remember an incident during one of these visits, the lights in the gallery went out - the fuses blew. Many visitors, Americans, immediately ran out into the street. And others, as if nothing had happened, continued to look at the exhibits of the gallery. And one lady - if you looked at her from behind - you might think that she was a teenager, but in fact a very old woman, tried to dress up in Turkmen robes, and in two at once, although one of them was worn, according to tradition, on the head.

The stories about our toilet are interesting, as it should be in all semi-basements, it was located on a hill so that the sewage system could work - it looks just like a "throne", a throne in the basement! I always joked when I needed to show someone the toilet due to a need - "You can't imagine what kind of people visited this amazing place! Among them were even the Senator of the State of Massachusetts - Edward Burks, the French model Chabi, the vice-mayor of the city of Thessaloniki, it's a pity that they did not leave their autographs!!!" And it was the pure truth!

The senator's visit to the gallery was also memorable because we sold a garment from the Marina Bast collection for the first time using a credit card! It was scary to give away someone else's thing without receiving money right away. The senator laughed, saying - if anything happens, Tatyana, you will come to America and strangle me!

And during the exhibition of Lucien Dulfan, there was also a story that can be told. When a gallery owner starts without experience, very strange things happen to him. Very respected people came to the gallery and brought their partner from Germany, a serious man, who liked several works, and he bought them. At the same time, representatives of the city council came and brought a guest - the vice-mayor of Thessaloniki. At that time, I did not imagine that the Greeks, Turks, and others were knocking down the price so much that they definitely needed to be told a price three times higher in order to sell and receive at least the author's fee! At that time, the gallery had a triptych by Lucien Dulfan dedicated to Odesa, painted in the style of Soviet realism! The mayor liked the triptych and another work by another author, but he began to haggle and the price he offered would not have been enough even for the artists' fee. The German client watched everything that was happening. Everything lasted a very long time, everyone was really tired and everyone needed to go home. Children were waiting for us at school, and the Greek man continued to haggle. Finally, the German decided that he would buy the Dulfan triptych, probably specifically to laugh at the Greek. I told the Greek man that we had another buyer for the work. He pretended not to understand. The German paid for the purchase and left, everyone felt better - it seemed the issue had been resolved... At that moment, the Greek, at the moment when it dawned on him that the work had been sold, began to get indignant, beat his chest, and run around Uyutnaya shouting - "But I am the vice-mayor of the city of Thessaloniki and I was the first to want to buy it!!!"

The representatives of the city council, to whom he had promised that he would make an invitation for them to come to Greece, began to persuade me to sell the work to him!! Can you imagine, selling the same work twice, what a pain!! The vice-mayor took the work right away, we still had to take it off the stretchers.

In the morning, I went to the office with my friends, who gave me the opportunity to explain such an unpleasant story to a respected businessman from Germany over the phone. He understood everything and just laughed in response!

Галерея «На Затишній» Події та факти, 1992 рік.

Події цього року були дуже різноманітними. Галерею завітало багато цікавих людей. Іноді одразу кілька величезних туристичних автобусів привозили на наш вузький камінчик іноземних туристів.

Пам'ятаю випадок під час одного з таких візитів, у галереї згасло світло — перегоріли запобіжники. Багато відвідувачів, американці, одразу вибігли надвір. А інші, як нічого не було, продовжували розглядати експонати галереї. А одна дама — якщо дивитися на неї ззаду — можна було подумати, що вона підліток, а насправді глибока старенька, намагалася вбратися в туркменські халати, причому одразу в два, хоча один із них був одягнений, за традицією, на голову.

Цікаві історії про наш туалет, як і належить у всіх напівпідвалах, він розташовувався на височини, щоб могла працювати каналізація - виглядає просто як «трон», трон у підвалі! Я завжди жартувала, коли мені потрібно було показати комусь туалет за потребою – "Ви не уявляєте, які люди відвідували це дивовижне місце! Серед них були навіть сенатор штату Массачусетс – Едвард Беркс, французька модель Шабі, віце-мер міста Салоніки, шкода , що вони не залишили своїх автографів! І то була чиста правда!

Візит сенатора до галереї запам'ятався ще й тим, що ми вперше продали річ із колекції Марини Баст за допомогою кредитної картки! Було страшно віддавати чужу річ, не отримавши одразу грошей. Сенатор засміявся, сказав - якщо що, Тетяно, ви приїдете до Америки і задушите мене!

А під час виставки Люсьєна Дульфана також можна розповісти історію. Коли галерист починає без досвіду, з ним трапляються дуже дивні речі. До галереї приїжджали дуже шановні люди та привозили свого партнера з Німеччини, серйозну людину, йому сподобалися кілька робіт, він їх купив. У цей же час приїхали представники міської ради та привели гостя – віце-мера Салонік. Я тоді не уявляв, що греки, турки та інші так збивають ціну, що їм обов'язково треба назвати ціну втричі вищою, щоб продати та отримати хоча б гонорар автора! У галереї на той час був триптих Люсьєна Дульфана, присвячений Одесі, написаний у стилі радянського реалізму! Меру сподобався триптих і ще одна робота іншого автора, але він почав торгуватися, і запропонованої ціни не вистачило б навіть на гонорар художника. Німецький клієнт спостерігав за тим, що відбувається. Все тривало дуже довго, всі дуже втомилися, і всім треба було йти додому. Діти чекали на нас у школі, а грек продовжував торгуватися. Нарешті німець вирішив, що купить триптих Дульфана, і, мабуть, спеціально, щоб посміятися з грека. Я сказав греку, що ми маємо інший покупець на цю роботу. Він вдав, що не зрозумів. Німець оплатив покупку і пішов, усім стало легше - здавалося, питання вирішено... У цей момент грек, у той момент, коли до нього дійшло, що робота продана, почав обурюватися, бити себе в груди і бігати затишною з криками - " Але ж я віце-мер міста Салоніки і я перший захотів її купити!

Представники міської ради, яким він обіцяв, що зробить запрошення для них приїхати до Греції, стали вмовляти мене продати йому роботу!! Уявляєте, продавати ту саму роботу двічі, який біль!! Віце-мер одразу забрав роботу, її ще довелося знімати з порамникiв.

А вранці я пішов в офіс до своїх друзів, які дали мені можливість телефоном пояснити таку неприємну історію шановному бізнесменові з Німеччини. Він усе зрозумів і тільки засміявся у відповідь!