Одеса 80 роки. Уютная – як пісня...

Яке благодатне місце, вулиця Уютная… Якщо зважити на те, що тут я пропрацювала десятки років, ще до відкриття галереї, можу сказати, що працювати там було чудово. Не дивлячись на те, що приміщення займає цокольний поверх, і там було сирувато, тепло творчого вогню зігрівало не тільки мене саму, а й усіх, хто був поруч.

Вдень було дуже тихо, приїжджала машина, що розвозила молоко, а якщо на вулиці траплявся скандал, то подробиці можна було почути з вікна. А паркани, з намоклого ракушняка, мальовничі, з темнозеленим лишайником, що наріс, просто просилися на полотно. Повернувши з Відрадної на Затишну, можна було побачити тоненьку смужку моря, яка світилася за кованими гратами Управління Курортів профспілок на Морській. Проходячи затишною в голову просилися віршовані форми.