Переїзд у 5 номер по вулиці Уютной

Коли Гончарови повернулися на роботу, ми продовжили виконувати наші замовлення, до нас несподівано завітали співробітники сусіднього офісу, який розташувався на місці покинутого дитячого садка. Ми за розповідями сусідів знали, що там працює якась секретна служба, на кшталт КДБ, але тільки ще вище, ті, хто стежив за ними. Вони провели з нами бесіду і запропонували нам обмін-віддати їм наші майстерні, а самим переселитися з 11 номера за затишною в 5!

На той час Гончарови утворили так звану бригаду і до неї додалися ще два художники - Олег Стайков та Олександр Лекомцев. Ми були запрошені оглянути приміщення, але одне з них, саме те, що дісталося мені було поки що закрито, нам тільки сказали про те, що там померла людина і потрібен якийсь час на те, щоб воно стало доступним після необхідних формальностей. Ми стали вирішувати, що підійде. Я в той час планувала зайнятися керамікою, і тому вирішила вибрати те саме приміщення, так як там було три кімнатки. Але решта було відремонтовано, а моя частина немає. Ми вирішили, що після передачі хлопці допоможуть мені навести в ньому порядок і я погодилася.

Як ви можете собі уявити, коли все сталося, ніхто не подумав мені допомогти. Мені довелося все вигрібати самій! І це було жахливо, можете собі уявити, що у напівпідвальному приміщенні на стінах були наклеєні шпалери, а під ними гніздилися мільярди сухих клопів! Я приходила після прибирання додому і годинами милася, намагаючись зняти з себе відчуття цієї гидоти.